Впорядкування проведення руслоочисних робіт на річках Закарпатської області.

Досить часто у засобах масового інформування активно обговорюється питання виконання так званих руслоочисних робіт на території Закарпатської області.При цьому відбуваються постійні обвинувачення з боку правоохоронних органів до відповідних міжрайонних управлінь водного господарства та Басейнового управління водних ресурсів р.Тиса, розташованого в м.Ужгород щодо незаконного забору гравійно-піщаної суміші.З боку МУВГ та БУВР лунають зворотні скарги на незаконний тиск на їх діяльність з боку прокуратури та нацполіції.Питання набуло такого розголосу, що навіть відбулись відповідні спільні наради за участю керівництва відповідних управлінь, працівників водного господарства та навіть окремих представників депутатського корпусу.

Наголошено на необхідності впорядкування на законодавчому рівні процесу очистки русел річок від наносів гравійно-піщаної суміші.


Та чи дійсно питання є настільки неврегульованим і невпорядкованим, чи просто така невизначеність є вигідною для певних структур та осіб?

Варто відмітити , що при розгляді питання виконання руслоочисних робіт певним чином лукавлять обидві структури,- як управління водного господарства,так і представники правоохоронних органів.

Так, у відповідності до даних, наведених на офіційному сайті БУВР р.Тиса,зазначено один єдиний вид дозвільних документів, які дане управління уповноважене надавати заявникам–це дозвіл на спецводокористування (доруслоочисних та руслорегулюючих робіт жодного відношення не має).

Документи приймаються і надаються через Відділ (Офіс) з видачі документів дозвільного характеру Ужгородської міської ради, простіше-через Центр надання адміністративних послуг.

Регулюється питання видачі дозволу відповідними законами та Постановами КМУ : Водний кодекс України (ст.49),Закон України “Про перелік документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності ” (п.96 Переліку), Закон України “Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності”, Указ Президента України від 13.04.2011 №453 “Про положення про Державне агентство водних ресурсів України” (підп.6 п.4 Положення) Постанова Кабінету Міністрів України від 13.03.2011р.№ 321 “Про затвердження Порядку погодження та видачі дозволів на спеціальне водокористування та внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 10.серпня1992р. №459 ” (п.3 Порядку),Постанова Кабінету Міністрів України від 30.06.2009 №526 “Про заходи щодо упорядкування видачі документів дозвільного характеру в сфері господарської діяльності» тощо.

При цьому ніяких погоджень на виконання руслоочисних робіт та забір гравійно-піщаної суміші ніде і в згадках немає…Так само у переліку платних послуг, що надаються БУВР р.Тиса та підпорядкованими йому управліннями водного господарства зазначені :

– Обстеження господарських об’єктів та обладнання з наданням рекомендацій стосовно розроблення заходів, спрямованих на зменшення негативного впливу вод.


– Надання рекомендацій щодо здійснення заходів із зменшення негативного впливу місць видалення промислових та побутових відходів на стан водних об’єктів.

– Підготовка та видача юридичним і фізичним особам в установленому порядку технічних умов на проведення інженерних робіт на землях водного фонду таоб’єктах меліоративних систем.

– Надання рекомендацій щодо поліпшення стану водних об’єктів, зрошуваних і осушуваних земель з прилеглими територіями.

Саме такі рекомендації начебто надаються підприємцям (переважно ФОПам) ,які здійснюють очистку русел річок від наносів. За них відповідно отримуються певні кошти.

Однак, варто відмітити, що до процесу виконання руслоочисних робіт ці рекомендації не мають ніякого відношення. Так само в них немає по суті жодних рекомендацій щодо того так званого покращення водогосподарської ситуації ,заходів зі зменшення негативного впливу на стан водних об’єктів тощо. Ці заходи передбачено проектом, втручання в нього з боку сторонніх осіб без дозволу розробника проекту(найчастіше це головний інженер проекту) вважається порушенням авторського права. Тобто, по суті, надаються формалізовані і не зовсім коректні умовні послуги, які до руслоочисних робіт не мають ніякого відношення, та ще й за це отримуються певні кошти…І заключення договорів на надання таких послуг управліннями водного господарства з ФОПами та окремими юридичними особами –це більше їх особисте питання, а не вимога закону, дані рекомендації жодного змістовного навантаження в собі не несуть, і як ми вженаголошували, до процесу руслоочисних робіт жодного відношення по суті і змісту не мають.

Крім того працівниками управлінь здійснюється оформлення актів виконаних робіт довільної форми, в яких начебто фіксується обсяг виконаних робіт(забраної гравійно-піщаної суміші).

Тут варто відмітити, що взагалі то законами передбачено певні форми фіксування виконаних робіт- це форми КБ-2вта КБ-3…Але вони не оформляються. То що і яким чином фіксується?Можливо дехто спробує заперечити –ми у договорах передбачили необхідність надання виконавцями робіт форми КБ-2в.

У відповідь процитую загальнодоступну інформацію – форма акта приймання виконаних будівельних робіт КБ-2в наведена у додатку до Національного стандарту «Правила визначення вартості будівництва» ДСТУ Б Д.1.1-1:2013, затвердженого наказом Мінрегіону України від 05.07.2013 року №293.Тобто цим однозначно визнається той факт, щоруслоочисні та руслорегулюючі роботи відносяться до будівельних робіт.

Аналогічна інформація міститься і на сайті «PROZORRO».Ну і цілком логічно випливає ще одне важливе питання –дані форми є формами обліку(контролю) за обсягами виконаних робіт. То яким чином їх надання вимагається установами, якіне мають права на здійснення контрольних і наглядових функцій? Це що –втручання у процес ведення господарської діяльності не уповноваженими на те особами?

Йдемо далі.

Згідно вимог чинного законодавства, відповідно до Водного кодексу України та Положення про Державне агентство водних ресурсів України , Агентство здійснює видачу дозволу на днопоглиблювальні роботи, прокладання кабелів , трубопроводів та інших комунікацій на землях водного фонду.Формально за визначенням саме такі дозволи і повинні були б отримувати для проведення робіт з очистки русел річок від наносів заявники.

При цьому згідно ЗУ «Про перелік документів дозвільного характеру»- Стаття 1.  Термін ;документ дозвільного характеру; вживається у значенні, наведеному у Законі України ;Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності;., Забороняється вимагати від суб”єктів господарювання отримання документів дозвільного характеру, які невнесені до Переліку, затвердженого цим Законом. Необхідність одержання документів дозвільного характеру, встановлена законами, виникає виключно після внесення таких документів до Переліку.У даному Законі відсутні будь-які погодження з боку ДВА чи інших установ,організацій , які давали б дозвіл на проведення робіт з розчистки русел річок відгравійно-піщаних наносів.

То виникає логічне питання –а що за погодженнявидаються особам, що здійснюють руслоочисні роботи та яким законом це врегульовано, адже у «Переліку..» їх немає…? Логічно виникає питання щодо очевидної незаконності проведення цих робіт, адже законом не передбачено ніяких погоджень, рекомендацій що давали б право на забір гравійно-піщаної суміші, так звану руслоочистку, адже що гріха таїти, в такому вигляді як цей процес існує на сьогодні, він дуже далекий від ознак природоохоронного та протипаводкового захисту і від вимог до порядку здійснення руслоочисних робіт (такий існує).Так само відсутні вимоги щодо будь-яких погоджень і в Законі «Про архітектурну діяльність» та ряді інших пов’язаних нормативно-правових актах. Посилання наст.86 Водного Кодексу України в даному випадку теж є не зовсім коректним.При цьому до осіб, які претендують на виконання робіт на землях водного фонду –у руслах річок, в межах прибережних захисних смуг тощо, застосовуютьсяпевні законодавчі вимоги, зокрема щодо статусу, штату, процедури ліцензування(адже гравійно-піщана суміш згідно кодексу України про надра відноситься до корисних копалин-це екзогенні корисні копалини — речовини, якіутворилися на поверхні землі або у верхній частині земної кори під впливом процесів вивітрювання — фізичного, хімічного, біогенного руйнування, наприклад,при дії потоків води й живих організмів, вони віднесені до корисних копалин відповідно до Переліку корисних копалин загальнодержавного та місцевого значення –Постанова КМУ №827) та виникає потреба у реалізації умов виданогодозволу.

Однак ця процедура не здійснюється.

Можна звичайно спробувати посилатись на ст.23 Кодексу України про надра,як це інколи робиться-Стаття 23. Право землевласників і землекористувачів на видобування корисних копалин місцевого значення, торфу, підземних вод (крім мінеральних) та користування надрами для інших цілей{Назва статті 23 із змінами,внесеними згідно із Законом № 867-VIII від 08.12.2015}-Землевласники іземлекористувачі в межах наданих їм земельних ділянок мають право без спеціальних дозволів та гірничого відводу видобувати корисні копалини місцевого значення і торф загальною глибиною розробки до двох метрів. Але тоді виникає інше питання –а яким чином особи що здійснюють руслоочисні роботи стали землекористувачами чи землевласниками і де це зазначено? Відповідь одна –ніде.

В той же час відбувається (юристи зрозуміють) також підміна понять–гравійно-піщану суміш називають «наносами».Але це теж сумнівне обґрунтування, адже наноси-це тверді частинки, утворені внаслідок розмиваннярусел і ерозії водозборів, що їх переносять водотоки , тобто ті ж таки екзогенні корисні копалини. Чому ж відбувається перейменування? Тому що тут вже виникаєпитання виконання очистки русла в якості саме будівельних робіт, питання надрокористування. Воно чітко врегульоване чинним законодавством. Процес втому числі –розробка проектно-кошторисної документації, проходження експертизи ( при потребі), подання відповідного повідомлення до Державної архітектурно-будівельної інспекції чи декларації залежно від класу наслідків тощо(процедуру ми надаємо у дещо спрощеному вигляді, оскільки це питання більше стосується спеціалістів будівельної галузі і навряд чи зацікавить пересічного читача).

Варто також відмітити, що з метою отримання дозволу фізична або юридична особа звертається із заявою до Держводагентства –безпосередньо.Тобто ні Міжрайонні управління водного господарства, ні Басейнове управління річки Тиса до видачі такого дозволу жодного відношення не має.Так само на законодавчому рівні впорядковано процедуру здійснення контролю (нагляду) за виконанням цих робіт.В першу чергу з врахуванням того, що ці роботи відносяться саме до будівельних робіт і покликані зменшити навантаження на берегову лінію і покращити руслові процеси при проходженні паводків(повеней), як цедекларується, контроль повинен здійснюватись у вигляді:

1) авторського нагляду –його здійснює за окремим договором автор–розробник відповідної проектно-кошторисної документації, і полягає він у перевірці дотримання з боку виконавця вимог, передбачених проектом.,


2) технічного нагляду –його здійснює інженер технічного нагляду і він полягає у контролі відповідності обсягів виконаних робіт,технологічної правильності виконання робіт, дотримання вимог Державних будівельних норм(стандартів) при здійсненні робіт тощо.

Обидва вищенаведені спеціалісти –це сертифіковані самостійні фізичні особи, які отримали відповідний сертифікат, що дає їм право на здійснення проектних робіт та технічного нагляду відповідно. Повноваження і порядокдетально описані і наявні у вільному доступі в мережі інтернет.

Чи здійснюється такий контроль при виконанні руслоочисних робіт ? За наявною на даний час інформацією –ні. По тій простій причині, що в управлінняхводного господарства відсутні відповідні сертифіковані спеціалісти. Звичайно у БУВР р.Тиса є відділ комплексного проектування, однак чи здійснюєтьсяавторський нагляд з боку його спеціалістів, а також належний технічний нагляд згідно заключених з виконавцями робіт договорів нам на даний час не відомо. За наявною інформацією в жодному з міжрайонних управлінь водного господарства на сьогоднішній день немає в штаті сертифікованих інженерів –проектувальниківчи інженерів технічного нагляду. Воно й не дивно. Адже процес сертифікації достатньо складний, послуги інженерів проектувальників та технічного наглядувисоко цінуються і повинні належним чином оплачуватись. Це питання теж законодавчо врегульовано.Крім того питання виникає також до того, на основі яких норм та правовстановлюючих документів здійснюється розпорядження управліннями водного господарства землями водного фонду на ділянках виконанняруслоочисних робіт (вище ми висвітлили питання ст.23 Кодексу України про надра). Адже по більшості земель управління до сьогоднішнього дня не маютьправовстановлюючих документів –актів на право постійного користування зокрема. Звичайно це питання недостатнього фінансування процесу встановленняправа постійного користування, але факт залишається фактом –як можна розпоряджатись і керувати тим, чого у тебе немає у законному користуванні?

Ну і окремо хочемо відмітити, що контроль за порядком проведення руслоочисних робіт здійснюється також з боку Державної екологічної інспекції, частково – нацполіції та ряду інших установ у випадку виявлення порушень вимогзаконодавства.Загальний висновок , який можна зробити з всього вищенаведеного –процес,через спроби так званого впорядкування якого зламано і продовжує ламатисьчимало списів, чітко врегульований чинним законодавством. І не потрібно вигадувати велосипеда. Єдина проблема полягає скоріш за все у тому, що комусьвигідно зображати ситуацію таким чином, наче наявна важлива невирішена проблема, яку ну аж ніяк не можна розв’язати .Можна проводити десятки нарад,виражати свої стурбовані думки по цьому питанню, а простіше- займатись пустою демагогією. А в той же час певні особи у цій штучно скаламученій водичці ловлятьнепогану рибку.

Ще раз наголошуємо –питання чітко врегульоване на законодавчому рівні.Потрібно геть небагато –лише мати добру волю на виконання вимог закону і на їх дотримання.Біле треба називати білим, а чорне –чорним. А цього на жаль немає ні з боку правоохоронних органів, ні з боку більшості ФОПів, які здійснюють руслоочисні роботи, та й чого гріха таїти, з боку «водників» теж.

Такий стан речей влаштовує практично всіх. Всі ці структури начебто щось роблять, начебто перевіряють, начебто контролюють, начебто вживають якихось заходів, начебто обурюються безладом…але все це -«НАЧЕБТО»…

Дмитро Керечан – журналіст газети “Народний контроль Закарпаття” ,магістр права, аспірант кафедри кримінального права та правосуддя,сертифікований інженер –проектувальник, сертифікований інженер технічного нагляду.